Мене не брали на роботу, тому створив її сам

Перша участь у стартапі

Перший раз я почав шукати роботу десь у 2022 році як React frontend developer. Получилося пройти декілька інтерв'ю і зрозуміти, що знань мені ще не вистарчає. Але вже тоді чогось почали рости вимоги до кандидатів. Коли хоча б приблизно зрозумів, у яку сторону треба рухатися, почав думати, що робити дальше.

Зараз жалію, що коли тільки починав, недооцінював силу просто зробити якийсь проект-велосипед. Чисто для практики нової технології або просто для навчання. Наприклад todo, блог, щось максимально банальне. Я стартанув саме з блогу як першого свого нормального петпроекту. До того мав невеликі скрипти та тг ботів на python, але нічого серйознішого. Поки освоював різні технології, підсів ще й на self hosted філософію. Мені вона насправді досить сильно зайшла, тим більше що вдома лежав старий комп'ютер без роботи. Після того як я з ним побавився, вийшов реально досить непоганий сервер. Єдиний нормальний мінус це відсутність резервного живлення під час блекаутів. Приблизно рік я бавився з блогом, хостив його на власноруч сконфігурованому сервері, пробував різні технології. Але на роботу мене дальше не брали.

На останньому курсі коледжу до нас прийшов сильний препод, який до того займався своїми проектами і мав нормальний досвід в IT. Він взагалі трохи по-іншому вів пари. Замість того щоб просто робити якісь лабораторні за методичкою, ми прямо на парах пробували робити свої проекти. Придумували ідеї, обговорювали з ним, чи воно взагалі має сенс, чи можна туди привести трафік і як це можна перевірити. Зробили так декілька проектів. Сайт з тулзами на любий випадок, пробували навіть дошку оголошень. Нічого з того особливо не вистрілило і з часом все позагиналося. Команди були досить великі, кожен відповідав за свою частину, а коли частина людей відвалювалася, тягнути це дальше ставало супер тяжко. Треба було розбиратися в чужому коді, в уже існуючому легасі, а особливої перспективи в самих проектах вже ніхто не бачив. Тому вони просто поступово забувалися. Але якщо би не цей викладач, я чесно навіть не знаю, чим би тоді займався. Саме з ним я вперше нормально попробував не просто щось написати, а зробити проект, який теоретично мав би бути комусь потрібний.

Після декількох таких спроб ми знову залишилися без проекту і почали думати, що робити дальше. Я спитав його, чи немає в нього якоїсь своєї ідеї, яку можна було би попробувати реалізувати. Так появився класичний AI стартап для відстеження якості роботи сейлів. Ідея була в тому, щоб підтягувати або завантажувати записи дзвінків, аналізувати їх і прив'язувати результат до конкретного ліда в CRM. Ми зробили базову версію, яка вже приблизно це вміла. В команді було два девелопери, дизайнер і сам препод у ролі product owner. На початку я був просто frontend developer, дальше пробував лідити команду ...

Це був уже кінець літа, плюс мені треба було концентруватися на вступі. Після того як поступив і походив буквально один-два тижні в унік, зрозумів, що це шляпа. Якщо вже вчитися у Львові, то для себе я бачив тільки УКУ. Політех це був той ще мрак. Йшов туди в першу чергу, щоб познайомитися з людьми і попробувати знайти однодумців, які би теж розділяли мої захоплення. Не получилось. Приблизно з цього моменту я і почав виношувати ідею Ramle.

SolderDemon

Після того як заморозився BeQuality та получилось досить швидко закрити семестр в уніку, в мене знову появилася купа вільного часу і питання, а що робити дальше. На роботу мене дальше ніхто особливо не хотів брати. Кожен раз, коли знову появлялося бажання попробувати себе в корпоративному світі, я перероблював резюме, відклікувався на релевантні позиції, але все було пусто.

Ще раніше, десь у серпні, мені розказали про hardware проект rosco_m68k. Це одноплатний комп'ютер на старому Motorola 68010. Коли перший раз підрахував ціну одного екземпляру, чесно, не дуже хотів його збирати. Але потім підписалося декілька людей, закупка вже не виглядала настільки дорогою і неоправданою, тому вирішив попробувати чисто для навчання. До того я практично не паяв і мав досить скудні знання в hardware, але швидко зрозумів, що це дуже хороша штука, щоб на практиці розібратися з залізом і низькорівневим програмуванням. В голові вже були плани, що тільки комп'ютер запуститься, я почну фігачити свою ОС на асемблері, писати драйвери і так далі. На практиці ми декілька місяців просто намагалися його запустити. То не той компонент купив, то щось не працювало, потім дрочилися з прошивкою. Це була жесть.

Ідею мені підкинув мій дядько, він же по суті допомагав дебажити все це, бо на початку я взагалі не знав, що до чого. Поки ми з ним возилися з платою, я купу всього дізнався на практиці і загалом нормально підсів на hardware. Десь тоді ж я почав думати, а чи не можна з цього зробити щось більше, ніж просто один комп'ютер для себе.

Ще в жовтні, по всім канонам lean startup, я зробив простий лендос з вайтлістом і почав кидати його на Reddit та в різні телеграм чати. Більш токсичної аудиторії, ніж у чатах політеху, я тоді ще реально не бачив. Але буквально через декілька годин на пошту почали приходити сповіщення, що хтось реально залишає свій email у вайтлісті. Для мене це був дуже сильний сигнал, що тема цікава не тільки мені і SolderDemon варто попробувати розвивати дальше.

Коли вже більш-менш відточив збірку комп'ютерів і побачив, що аудиторія є, почав робити свій e-commerce. Максимально простий, без адмінки і купи зайвого функціоналу. Якраз у той період сильно прокачалися Claude та Codex агенти, і SolderDemon став першим моїм проектом, де я нормально почав експериментувати з вайбкодингом. За досить короткий час вже був магазин з товарами, корзиною і всім основним, що було потрібно для старту.

Найбільшою проблемою залишалася оплата. Stripe напряму для мене тоді не підходив, тому довелося перепробувати декілька альтернатив. В якийсь момент зрозумів, що простіше буде зареєструвати компанію у United Kingdom і вже через неї нормально підключити Stripe. Так і зробив. Прикрутив оплату, дозаповнив магазин, і на початку січня прилетіло сповіщення, що зайшли перші гроші. ХТОСЬ КУПИВ НАБІР. Цього моменту словами не передати, такого кайфу я до того ще не відчував.

Дальше SolderDemon досить бодро продовжив жити. Я розбирався з міжнародною доставкою, додавав нові штуки і поступово вчився всьому, що до того взагалі не мав причини вчити. Коли починався кризис ідей і я не розумів, що робити з проектом дальше, просто переключався на щось інше. Потім через якийсь час появлялися нові ідеї для SolderDemon, і так воно йшло по колу. При одному з таких кризисів я якраз і дозрів до спроби запустити Ramle.

Ramle

Ramle получився досить спонтанно. Я глянув, що реально є тенденція на пошук друзів, є нормальний запит по ключовим словам, і подумав, а чому б і ні. Щоб було легше все це релізнути, запропонував другу зробити проект разом. Він взяв на себе бекенд, а я фронтенд. Робили приблизно місяць, і після чергового великого оновлення стало зрозуміло, що дальше сидіти й допилювати його без користувачів вже нема сенсу. Треба релізити. Звичайно, були баги, помилки, не дуже продуманий онбординг, але це все вже мали показати реальні користувачі.

Перші два тижні на проді особливо нічого не відбувалося. Ми дальше щось допилювали, а я пробував хоч якось просувати проект. Писав на X, Threads, Product Hunt. Потім досить неочікувано про Ramle почали писати різні соцмедіа і нарешті почали залітати реальні користувачі. Разом з ними полізли і проблеми, про які ми навіть не думали. Що мене здивувало, досить багато людей самі писали нам про баги або те, що їм не подобалося, а ми старалися максимально швидко все це виправляти. Детальніше всю історію Ramle я вже розказував тут, тому тут не буду сильно повторюватися.

Проект прожив десь три місяці, але вони були супер насичені. Я тоді реально дуже багато працював. В якийсь момент ми вперлися в головну проблему будь-якої такої соцмережі, треба було якось набрати критичну масу користувачів. Платна реклама виходила дорогою, а способу стабільно приводити потрібну кількість людей безплатним маркетингом ми так і не знайшли. В результаті вирішили Ramle закрити.

І це був трохи дивний момент. На роботу мене дальше особливо не брали, але за цей час я вже встиг разом з командою зробити продукт, випустити його, отримати реальних користувачів, ловити продові баги, дивитися на аналітику, пробувати маркетинг і зрештою закрити проект, коли економіка не зійшлася.

Що дальше?

А дальше. Не знаю що. Знову пробував попрозкидати резюме. Тихо, або максимум "вирішили продовжити з іншим кандидатом". Вроді появилося бачення, як дальше можна розвивати SolderDemon, і все більше задумуюся над тим, щоб сконцентруватися на hardware. Як мінімум тема мені реально цікава, получається на цьому трохи підзаробляти, а в перспективі це ще й складніше автоматизувати за допомогою агентів.

Багато бачив, що пишуть ніби не вистарчає miltech та hardware спеців. Але якщо подивитися вакансії, то зазвичай не вистарчає саме сеньйорів. Хоча сеньйорів зараз не вистарчає всюди. Питання тільки одне, а хто цих сеньйорів буде виховувати, якщо ніхто не хоче брати джунів?